До Остапа"

"...Стрункого  і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі..."

"Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."

До Соломії
«Соломія нагнулась і зазирнула до кринички. Звідти глянуло її свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось із-під очіпка.»

«Чорні буйні коси впали їй на плечі й вкрили їх нижче пояса.»