Жив-був дзвіночок. Він завжди носив одяг синього, свого улюбленого кольору. Вірніше, майже самого коханого. Колір, який здавався колокольчику чудесним, був білий. Білого кольору був сніг, який дзвіночок ніколи не бачив, але мріяв поглянути на нього бодай одним оком. І ось одного разу хтось розповів про тополю мрії дзвоника. І тополя вирішив виконати мрію синього квітки. А справа в тому, що тополя вмів дарувати особливі насіння – тополиний пух. Так ось цей самий пух схожий на сніг.
...Розкидав тополя на галявині тополиний пух, а дзвоник весело закричав: «Нарешті я бачу сніг». Дзвіночок так радів, що ніхто не наважувався сказати йому, що це не сніг, а тополиний пух. І тільки маленька метелик шепнула колокольчику, що сніг буває взимку, а зараз літо. Метелику про таке мама розповідала...