Якось залишила мама нас двох удома. Нас - це я та мій сусід Коля, гарний помічник та товариш.
І ось, годину ми грали в ігри, другу... Та все таки набридають ці нові технології, починає знов пробиратися до тебе нудьга.
- Сашко, я придумав! - підскочив мій товариш, від радості хлопаючь у долоні. Я зацікавлено подивився на нього, чекаючи ідеї, що прийшла йому в голову.
- Давай зваримо суп? Я знаю як його варити, бачив, як мама це робить.
- Давай, - погоджуюсь я і ми й йдемо на кухню готувати.
Процесс приготування виявився дуже цікавим, враховуючи те, що суп ми ще ніколи не готували, а з тих продуктів, що виявили наявними у мене в холодильнику - тим паче!
Але все йшло гаразд, кімната заповнилася смачним ароматом, а час, потрібний для приготування, майже підійшов до кінцю
Перевіряти на сіль вирішив я. Спробував, солі недостатньо, потягнув руку до полички, щоб дістати сіль, але ненароком зачепив банку за перцем. Ой! Що ж це буде?
Тепер суп був з "сюрпризом" у вигляді перцю. Вирішивши, що це буде, ой, який гарний жарт над товаришем, я залишився чекати його на кухні.
І ось Коля прийшов...