Сковорода був видатним філософом-гуманістом. Його творчість пройнята ідеєю людської рівності, критикою паразитизму експлуататорських класів, любов*ю до "людей праці", полум*яним патріотизмом. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар*єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів..
Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному.
 Сковорода свободу називав "головною мірою" у своєму житті, вважав це основною метою, до якої повинні прагнутитрудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення - творити своє власне і загальне щастя.
 Творчість Г. Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Він довів, однією з важливих передумов дружби є єдність уподобань і занять, яким присвячує себе людина. Подібність душ і моральні чесноти він ставить на перше місце у дружній прихильності і симпатіях однієї людини до іншої. 
 Отже, твори видатного байкаря є повчальними, бо доводять нам, що без праці і дружби неможливе життя. А це не може не захоплювати.