Твір на прикладі вірша «Давня казка». Тема єдності людини та природи завжди хвилювала письменників. Митці кожної епохи, будь-якої країни не залишалися байдужими чи то до суворих гірських пейзажів, чи то до романтики бурхливого океану, чи то до безкраїх степів їхньої рідної землі. У своїй поезії «Давня весна» Леся Українка теж звертається по теми природи, але авторка розглядає її по-новому, додаючи власні відчуття,вносячи до тексту елементи своєї біографії… Мабуть, через це ми сприймаємо цю поезію не лише завдяки уяві (ми уявляємо весну такою, якою її побачила сама письменниця), а й серцем: ми відчуваємо все те, що бринить у душі ліричної героїні.
Уже з перших рядків твору ми занурюємось у світ весни: у чарівні миті, коли все живе розцвітає, відроджується до нового життя, сповнюється весняними синами. Як оригінально описує Леся Українка побачене:

Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила…