Головна героїня казки В. Короліва-Старого є хуха на ім’я Моховинка. Мені вона до вподоби тим, що вона завжди усім була задоволена.
     Можу сказати, що ця маленька істота навіть попри свій ріст допомагає з усіх своїх сил іншим. Вона гуманно ставиться до оточуючих, вміє пробачати. “Шкода стало Моховинці старого безпомічного діда. Забула вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини, як хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою.” Ввічливість – хороша риса. У Моховинки вона також є. “На хвилинку забігла в хлівець, попрощалася , красненько подякувала козам.” Ця маленька хуха дуже хороша тому, що вона відповідальна і терпляча. “Моховинка бігла все далі й далі. Була вже й обідня пора, а вона ще зранку нічого не їла. Охляла, знесилилась, перемерзла, Ледве пересувала ноженятами, але ж мандрувала все далі.” Ця фантастична істота дуже подобається мені, адже вона пам’ятає про своїх друзів та сентиментальна. ” Одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої хухи.” Вона є великою мрійницею, тужить за своєю родиною. “І хуха мріяла й удень, і вночі, коли ж прийде час, що вона зможе повернутись до своєї батьківщини.”
     Ось чому мені подобається хуха-Моховинка. Вона має багато хороших рис для наслідування