Варто відзначити , що фольклор це не тільки мистецтво слова , усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести , інтонація , міміка , тому що всі твори виконуються наживо. Наприклад , частівки досі співають під акомпанемент гармоні або балалайки , нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином , усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв .Завдяки тривалому шляху історичного розвитку , у фольклорі знайшли відображення найрізноманітніші сторони життя народу , фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. Це прислів’я та приказки , загадки та казки , календарна та сімейно – побутова обрядова поезія , билини , легенди , перекази , а також балади , історичні та ліричні пісні , драматичні твори , частівки , дитячий фольклор.Крім загальних жанрів , таких , як казки , загадки , прислів’я , у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди . Так , тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи , але немає властивих російському фольклору частівок і билин .У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тому , що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість « словесного тексту наспіву і характеру виконання » , сюжетних ліній і героїв , виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін . У результаті такого підходу , по записах, зроблених збирачами фольклору в XVII -XIX століттях , можна скласти уявлення про билинах XI -XIII століть чи про історичні піснях , складених 500-600 років тому.Усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури , а й має важливе пізнавальне та естетичне значення .