Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. На мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. І якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.Не можна собі навіть уявити українця, який би не співав чи хоча б не знав пісень свого рідного народуВ стародавні часи люди не вміли розмовляти і спілкувалися за допомогою вигуків, зрозумілих лише їм. Згодом вони знайшли спільні вигуки, яки допомагали об’єднати зусилля в тій чи іншій справі. Потім з’явилася мова, а вигуки стали більш мелодійними, їх доповнили словами і стали співати. Приблизно так і виглядали перші пісні. В кінці кінців вони відокремились від мови і сформували окремий жанр народної творчості. Згодом з’явився ліричний напрямок, до якого віднесли обрядові, родинні та інші пісні, в яких зачіпається тема кохання і відношення між людьми. До лірики також відносяться побутові пісні, основними героями яких є звичайні люди – батьки та діти, закохані парубки та дівчата, друзі та просто знайомі усім люди. Усі ці пісні є невичерпним джерелом фольклору, народної мудрості та одвічних моральних цінностей.