Живу я в маленькому селі Вовче.  А знаєте чому воно так називається? Ні? То слухайте.
Одного разу, коли ще це село не мало назви, вийшов чоловік по дрова до лісу. Чує якийсь то шепіт. Зі страху заліз чолов'яга на дерево. Тільки ото він відірвав ноги від землі, як звідки то виявився вовк. Дивний якись. Ходи на двох лапах, та має роги. Та напевно був він головний, не сам він був, був зі двома своїми друзями. Такими же.
- Де були? Чого поганого наробили? - питає той що головний.
- Во-о-овче, брате...
- Скільки раз вам говорив не називайте мене брате! - обірвав він друзів.
- Во-о-овче, підслухали ми що в одному селі, хочуть вибрати для села ім'я.
- А мені що з того? Але ж.. Погодьте-погодьте... Назву говорите? То вони повинні назвати його начість мене! Село "Вовче"!  Тоді, ось що я вам олупам говорю, йдіть й запугайте людей, щоб назвали село помоєму. Або порву я вас своїми рогами.
 А чолов'яга той, все чув! Пішов він до головного у селі та розповів йому усе що знав. Він неповірив, та загнав його до дому.
               ***
Так вовки й зробили. Коли оголосили вибори назви, вони заскочили до ради та почали усе громити. Та вийшов туди і чолов'яга той, та зі собою взяв ножа. А як вовки на нього кинулись він їх зарізав. Але вовк-головний на тому не щупинився. Вирішив він теж напасти. Чолов'яга і його зарізав. З тих пір гуляє по тій залі, де те все проісходило три привида вовків. А щоб вони й надалі не діставали мешканців, вирішив голова села так і назвати село. Віднині те село назівають село "Вовче".