- Настю, ти дуже захопливо описувала весілля старшої сестри, але, як то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Натякаю на те, що хочу подивитися на фотографії зі свята.

- Знала, що тебе це зацікавить, тому вже підготувала альбом.

- Хто це на першому фото?

- Молодята, а навколо них - їх рідні та найкращі друзі.

- Наречена надзвичайно красива... А весільна сукня найгарніша серед усіх, які я бачила!

- Катерино, здається, твоя сусідка також нещодавно вийшла заміж?

- Дійсно, я була на тому весіллі. Треба помітити, її чоловік був найсимпатичніший та найстрункіший серед усіх... Чого не можу сказати про наречену.

- Ну - ну, Катю, це вже заздрість! Вони дійсно кохають один одного, тому вірю, що це буде один з найміцніших та найтриваліших шлюбів.

- До речі, ми відволіклися від фото. А хто ця дитина?

- Це мій племінник. Артур, мабуть, був наймолодшим серед гостей на весіллі.

- Найнесподіваннішим для мене стало те, що Андрій обрав саме твою сестру. Кажуть, коли вони були малими, люто ненавиділи один одного!

- Так, а зараз тільки регочуть, згадуючі дитинство. Кохання - це завжди щось таємниче, несподіванне та прекрасне.

- Настю, дякую за прємне чаюванню, маю йти.

- Заходь завтра, буду рада!

- Тоді вже ти до мене. До побачення!

- Хай щастить.