Сидиш на березі моря. Десь в тебе над головою зірки... Чуєш прибой. Загадково на вулиці. Хоч вечір, але чайки продовжують гомоніти. І гарне чудо стає перд тобою. Голубооке диво - море, його песчані береги, зірки вибльоскують на його поверхні. І так стає гарно на душі... Хочеш зупинити час, та дивитися на цю красу вічно. Але ж... Через годину вже світанок... Ти розумієш це, але не можеш відірвати погляд...