«Пісня про рушник». Доля благословила цей чудовий ліричний вірш, йому судилося стати улюбленою піснею українців. Мабуть, кожен пам’ятає хоч декілька рядків з «Пісні про рушник»:

«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала».

Мати особливо вшанована в Україні: це символ душев­ної щедрості, величі, безмежної відданості. Хто як не мати подарує людині щастя й добру долю? Рушник — це сим­вол, який походить з народнопісенної традиції. Усе тепло свого великого серця поет укладає в рядки цієї поезії. Ху­дожні деталі «Пісні про рушник» підібрані дуже досконало: «незрадлива материнська ласкава усмішка», «засмучені очі хороші». Ці епітети створюють образ матері — берегині роду, тієї, хто опікується долею України.

Не судилося Малишкові побачити нашу незалежну державу. Але у віршах цього талановитого лірика є немало передчуттів. І саме вони істинні. І лише вони є пророчими, говорячи правду про майбутнє України й українців.