Однією з визначальних рис феномену Тараса Шевченка є
здатність поєднувати різновекторні та різносторонні сили духовного
існування людини. Творчий доробок Поета забезпечив цілком
осяжний і адекватний резонанс на базові цінності суспільного й
особистого життя людини тієї доби. При цьому, зауважимо, і доби
сучасної також. Поетична історіософія Тараса Шевченка – це
осмислення ним подій і особистостей. Митець не творить
панегіриків і похвал. Він проникає у глибинну сутність того, що
сталося, аби усвідомити і зрозуміти причини злетів і падінь
української нації. Історіософія Тараса Шевченка зосереджена на
особистісному началі, він дивиться на історичне минуле через
призму конкретних постатей, тих діячів, які вершили долю народу.
Водночас історія, наголошує Поет, завжди має бути уроком для
нащадків і джерелом роздумів людини про вічність буття і його
здатність до оновлення.
Історіософія Тараса Шевченка глибоко національна. Для
Поета свобода нації та державна незалежність є речами тотожними.
Саме тому митця цілком правомірно можна назвати речником та
ідеологом української державної незалежності.