На мою думку, Тарас Шевченко став ідалом Української літерартури:за його відданість творчостві, за всі його страждання заради цого, за всю ту біль, яку він ізливава у творчості.
 Можливо саме важке дитинство посприяло ткій чудовій творчоті. Бо частіше за все творчі особистості виливають всі всої думки, переживаення, біль на папері, може й він робив так.
 Його старання та любов до рідної землі була надто сильна, тому він всими силами, ісіми своїми поемами намагався підбурити народ по повстання! І його ані трохи не лякав арест, хоча він все ж таки стався. На цілих 10 років.
 Та навіть заборона писати не зупинила його. Він й далі творив шедеври у маленьких книжечках, які тепер шануються у всьому світі.
 І у нас час його писемність теж підримуєна наш народю Тож для мене, та й для вієї України Тарас Шевченко це взірець: мудрості, сили та надхнення.