Іван Сірко був кошовим отаманом. Він все своє життя присвятив боротьбі за волю неньки України і її народу. Сірко побив турків і татар у 55 битвах і так знесилив кримських татар, що вони вже потім не мали сили нападати на Україну. » Для ворогів він страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий», — така про нього слава йшла серед народу. Про цю видатну історичну постать було складено багато дум, пісень, легенд. З думи «Вдова Сірка Івана» ми дізнаємось про те, що у нього була жінка та двоє синів — Петро і Роман. Що він не був вдома сім років. Мабуть, тут йдеться про визвольну війну 1648— 1654 pp. В усній народній творчості український народ наділяв героїв-козаків фантастичними здібностями. Так, у легенді «Як Сірко переміг татар» герой перекидається на хорта, щоб звільнити «православних християн» з полону. Народ говорить, що в його могилі поховано лише одну руку, а він сам ходить по світу і допомагає українським військам побивати ворогів. Образ Івана Сірка в народній творчості є узагальненим. Він уособлює в собі найкращі риси, притаманні козакам-визволителям, козакам-захисникам. Коли я читаю ці твори, в моїй уяві постає кремезний чоловік, засмаглий, з козацькими вусами та «оселедцем», з шаблею на боці. Він їде на великому коні безкраїм степом, вдивляється в далечінь, а під ногами хвилями стелиться ковил.