На мою думку Климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік на нього звалився тягар дорослого життя. У тяжкий воєнний час він, хоч і залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й допомогти іншим. Як дорослий, Климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленькудоньку - Олю. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. Добрі люди пропонували залишитися в ниих, але Климко знав, що його чекають. І незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав свій обов'язок до кінця. І що сраді головне - у ньому збереглись: чуйність, доброта і взаємодопомога. Його історія вчить доброті, людяності та вмінню долати життєві труднощі. Тому я пишаюсь (ся) твоєю наполегливістю і відповідальністю.