Панас Дем’янович( тато ) - селинин-хлібороб, який тяжко працює заради добробуту в сім’ї. Незважаючи на бідність підтримує сина у його прагненні до навчання. Це підтверджують цитати: " Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти  - продав корівчину, а я пішов учитися..." і " - Сніг не сніг, а вчитися треба. Підемо, Михайле, до школи, - він узяв мене на руки, вгорнув полами киреї, а на голову надів заячу шапку". На мою думку,батько хлопчика хороша людина, бо незваючи на сніг і на коментарі людей ніс Михайлика на руках до школи, щоб син міг вчитися.