Кажуть, під Новий рік збуваються всі мрії. Одне з цих чудових свят запам’ятається мені надовго, бо під час нього трапилося справжнє диво. Було близько десятої години вечора тридцять першого грудня, а погода надворі зовсім не новорічна.  Стояла мряка, а морозу не було. Вологе повітря легко пробиралося під одежу, і ти враз замерзав. Зірок не видно на нічному небі, тільки тусклі вогні вуличних ліхтарів неохоче  пробивалися крізь темряву. А потім  взагалі почав накрапати зовсім недоречний дощ, що скоро переріс у справжню зливу. Отака тобі зимова новорічна казка… Наша родина готувалася відзначати Новий рік, ми накривали святковий стіл, посеред кімнати блищала гарно прикрашена ялинка. А от настрій був не дуже , його псував несвятковий дощ за вікном. Аж ось раптом  ми помічаємо, що чогось якось надто світло надворі. На годиннику – пів на дванадцяту. Визираю у вікно – і не вірю очам! Густий лапатий сніг валить з неба! Хапаю пальто, вибігаю надвір – там легкий мороз і сніг! Справжній сніг! Він швидко вкриває залишену дощем кригу на асфальті товстим білим килимом. Це просто неймовірно! Усі раптом стали веселі та щасливі! Розпочалося справжнє свято, а після вечері ми всі висипали на вулицю та грали в сніжки біля години. Оце було справжнє новорічне диво для всіх – і дорослих, і дітей! А вранці! Раптово прокидаєшся у зимовій казці. Виглядаєш у вікно – аж сліпить очі чистий білий сніг, що товстим килимом встелив голу землю. Сонячне світло відбивається від мільярдів крихітних кристалів та грає всіма кольорами спектру. Поважні стоять дерева та кущі, наряджені у білі хутряні одежі, ніби вихваляються одне перед одним. А подме вітер, так злітає з віт та дахів ціла зграя легких сніжинок, та й кружляє в повітрі, виблискуючи на сонці. Залишається тільки подякувати природу за такий щедрий святковий дарунок, чудову зимову казку!