Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.     Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.        Страждання, самотність, холод та голод випали на долю  Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все далі». Спостережливість та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на допомогу, покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.        У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи.