Одним ранковим ліьнім днем, я ішла у ліс. Стежиною до лісу я побачила красиву, немов чудесо-квітку. Це була незабутка
я довго дивилася на неї а потім зірвала, настала пітьма
всі пташки які хвилину тому гомоніли тепер затихли, все заввмерло
я довго вагалася в чому діло, але зрозуміла тільки одне- все церез квітку. Після цього випадку я більше нервала квіти, адже не дарма кажуть що "симпатія- коли тобі квітка сподобалась і ти її зірвала, а любов- це коли ти бережеш квітку поливаєш і доглялаєш

Я прийшов у осінній ліс,як там красиво іще співають пташки які не полетіли в теплі краї .Милуючись лісом я замітив дивний кущ,підійшов до нього і зачарувався його красою.На ньому були червоні кетяги я простяг руку і один кетяг зірвав.Дивлячись на калину я уявив собі,що лісова Мавка з калини робить собі намисто,або вплетає у вінок з осіннього листя.Аж ось мою уяву перервала тиша,замовкли пташки.на землю впала чиясь тінь-то пролетів яструб.Пташки знову заспівали,радіснозаграли, защебетали.На дворі стало похмуро,збирається дощ я поспішив додому.Ідучи по доріжкі я натрапив на диво квітку але їїзривати неможна,вона занесена у Червону книгу.