Я гадаю, що його життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево. Почуття любві до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би "з тяжким серцем", вбиваючи людей. Справжнє життя, яке воно є насправді, теж швидко було б забуто, а його прояви були б затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадував би про те, що мучить його совість, а саме: розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він брав участь. Цей спогад руйнував би душу Дізіки доти, доки не зламав би раз і назавжди. А що сталося би з ним далі- він все одно, одного дня, зник би безвісти