Знов до мене осінь стукала в вікно 
Осінь приходить до нас повільно, але неминуче. Ще кілька днів тому було по-літньому тепло, а тепер вже прохолодно. Дні стають помітно коротшими, а небо все частіше вкрите сірими хмарами. Проходить кілька тижнів - і вже зривається з гілок пожовтіле листя, вкриваючи землю яскравою ковдрою. Голі гілки стукають до мене у вікно, коли їх колише вітром. Це сама осінь знову стукає у моє вікно.