30 серпня 1922 року Павло Прокопович Глазовий народився в селі Новоскелюватка Казанківського району Миколаївської області, в родині хлібороба. В 1940 році закінчив Новомосковську педагогічну школу на Дніпропетровщині. 22 червня 1941 року авіамеханік Павло Глазовий зустрів у Західній Білорусі, в Орші. У 1947 році демобілізувався і повепнувся додому. У 1950 році закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. Максима Горького. У 1950 — 1961 рр. — заступник головного редактора журналу “Перець”, працював у студії молодих гумористів при журналі “Перець”. Після 1961 року працював деякий час на радіо редактором музично-гумористичної програми, потім став заступник головного редактора у журналі «Мистецтво», фактично очоливши відділ «Новини кіноекрану». З 1968 року, ставши членом Спілки письменників, перейшов на творчі хліби. В 1988 році лауреат премії ім. Остапа Вишні за книжку “Сміхологія”. В 1996 році стає перший лауреатом премії ім. Петра Сагайдачного В 1997 році за вагомий внесок П.П.Глазового в українську літературу відзначений орденом “За заслуги. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б)”.