В.. Винниченку після новели «Момент» дорікали, що він постає в цьому творі як співець «вільного кохання». Твердження правомірне, але в тому сенсі, що це — захоплена молитва красі світу, безмежна вдячність серця за радість існування, а також гімн перед страшним і прекрасним ликом Бога кохання.Це ж мовби про оповідання «Момент» написано: «Головний персонаж залишається майже не названим — це могутня сила природи». Світ природи вабить своєю гармонією, посилюючи відчуття недосконалості світу людського. Подібні контрасти характерні для літератури неоромантизму. Отже, в цьому сенсі новела «Момент» може бути поставлена поруч з «Intermezzo», «Тінями забутих предків» М. Коцюбинського, «Лісовою піснею» Лесі Українки, деякими творами О. Кобилянської (за часом же появи вона випереджувала їх).У творі є і «винятково загострена думка», що містить морально-філософське начало. Як це нерідко буває у В. Винниченка, його герой — молодий партієць, революціонер. Історія подана як спогад оповідача про ним особисто пережите, вона потрібна для підтвердження певних, сформульованих істин, морально-філософськихвисновків. Слухачам і читачам пропонується стати свідками любовних пригод героя.