Я розумію цей вислів так. Хлопець настільки гарний, добрий, що його порівнюють з золотом, а як усі знають -- золото дуже дороге.

Не хлопець а золото  — золото Кожному приємно, коли його називають золотою дитиною.Мама дуже любила свого єдиного синочка Василька, учня 5 класу. Хлопчик був не дуже старанним учнем: вчився абияк, часто обманював, ображав друзів і був дуже ледачимОдного разу, коли Василько повернувся додому, мама  лежала у ліжку, важко дихаючи. Їй була потрібна допомога.  Хлопчик викликав лікаря. І поки чекав швидку допомогу, вирішив зробити матуся чай. Поставив чайник на плиту, а сам поклав голову на руки та заплакав. Він думав: “Чому я не слухав  матусю, не допомагав їй?” Так він гірко плакав і раптом почув голос. Підняв голову і побачив маленького чоловічка з бородою у кумедному одязі. Гномик привітався та сказав, що давно спостерігає за Васильком і готовий йому допомогти. — Що ти хочеш? — Я дуже хочу не засмучувати маму, стати хорошим учнем, щоб у мене були друзі. — Я дам тобі три чарівні дарунки: сопілку, скриньку, клубочок. Вони обов'язково тобі допоможуть, але ти повинен дуже постаратись змінитись. Раптом у двері подзвонили. Василько пішов відчиняти. Приїхав лікар. Він зробив мамі укол, виписав ліки. Хлопчик провів лікаря до дверей, чемно вислухав поради, попрощався. Лікар на прощання сказав мамі: “Ви швидко видужаєте. У вас не хлопець — золото”. З кухні пролунала сопілочка. Ось і перше бажання здійснилось. Син нагодував маму. Сів на кухні, відкрив скриньку чарівну і вперше вивчив самостійно домашнє завдання. Зранку він поклав чарівний клубочок у кишеню з надією, що він допоможе знайти друзів у школі…У Василька усе налагодилось. Мама одужала, хлопчик добре вчиться, у нього є справжні друзі. Він закінчив школу, досягнув успіхів у житті.