Зупинитеся на мить, відірвіться від своїх нескінченних справ і подивитеся на сивих голів ваших батьків. Згадаєте, як часто або як давно ви їм говорили про те, що любите, коли останній раз допомогли їм або приїхали їх відвідати?Мої батьки не зовсім ще старі, однак, голова вже присипаний павутинками сивини, у їхньому погляді читається мудрість років і помилки юності, однак не вгасає світло. Які веде нас по життю, показуючи безпечні шляхи. Їхні руки назавжди залишаться теплими й притискають до грудей, а слова напуття, які вони нам давали, а ми ними зневажали, віддрукуються в нашій пам’яті після того, як їх уже не станеТреба берегти ці моменти зараз, коли ми ще можемо підійти й поговорити, обійняти й сказати найважливіше. Подивитися їм в очі й попросити прощення, може навіть і немає за що, але коштує, адже ви ще не знаєте, яке ви чекає майбутнє, які помилки ви ще зробитеся