Маленький паросточок сидів у темряві і холоді і думав: Як мені холодно, темно й незатишно і я напевно ніколи не побачу сонечко". Пройшло трохи часу і росточок відчув зверху тепло, Він зрадів і почав розправлятися, а великий корінь йому каже: куди одноденка і без тебе на землі багато квітів, а ти як був жовтий так і залишишся ним назавжди і тебе ніхто не побачить". А росток ще більше захотів на верх, а тепла все більше і більше. Раптом чує діти біжать і кричать мама дивись пролісок!! ! ура!!!! весна прийшла! Почув це пролісок посміхнувся і повернув голівку квітки до сонечка.