Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця. 
 Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.  
Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».    
Жанр: філософська лірика.Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація. 
Літературний рід: лірика

Метафори: зерно неправди.
Епітети: п'яний дяк, друг вбогий, нелукавий.