Мене вразила новела тим, що головний герой Фрідріх на мою думку був дуже у відчаї , що не може побачити свою сімю.Він дуже сильно любив своїх доньок, і розлука з ними , була для нього трагічна.Фрідріх не раз тикав людям, забувши, що вже показував фотокартку дівчаток . Напевно він хотів похизуватись, які в нього чепурні діти. Мене дуже вразив його поступок , але водночас я розумію у нього не було іншого виходу , з нього усі насміхали , обзивали , кидали у нього все що попаде під руку .Коли минуло півстоліття, і у будинок там де жив Фрідріх оселилась нова сімя, і якось син попросив батька повісити на стіну поличку , батько погодився взяв дриль , але вона не піддавалась, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір . Коли батько сином вибили цеглину , вони вийняли з отвору рукавичку . У рукавиці лежала фотокартка а на ній зображені двоє дівчаток , вони дивились , мов живі і зпитували :
-Ви не знаєте , де наш тато?...