Це велике щастя - не знати голодного дитинства під кулями і бомбами.Але людська пам'ять береже імена ваших однолітків,які демонстрували недитячу мужність,велике почуття любові до рідної землі ,залишалися Людьми в будь-яких ситуаціях.Саме звідти прийшли такі персонажі ,як Климко.Проте він не почувався героем .Ніколи.Саме тому кожен,хто зустрічався з ним ,відчував до підлітка глибоку симпатію,хотів бодай чим-небудь йому допомогти,вберегти дитячу душу від опіків жорстокого дорослого світу,бо тільки там буває війна,голод,зрада.
Григір Тютюнник добирає для характеристики маленького героя своєї повісті найтепліші барви,найласкавіші слова.
Чи ви колись замислювались над тим,що сіль - цей звичний продукт на кухні,на який ми мало звертаєм увагу,може цінуватись на вагу золота?Климко це розумів,і тяжкою була його дорога,"солона" як сльози, як сама сіль.
Дуже важко ,коли гине герой книги.Особливо той,до якого проникалися щирою симпатією.Але в тому й сила твору,що смерть Климка є перемогою над обставинами,ствердженням Життя.І цей оптимізм - не просто слова,він зумовлений всіею логікою сюжету повіссті.Климко залишився жити.Назавжди.У серцях тих, хто його любив.