В цьому році зима не вдягала білої свити. 
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. 
Пошукала, поплакала... Що ж робити? - 
Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. 
Сперечалася з морем, несла сум'яття вітрів. 
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, 
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. 
Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... 
І нарешті по Одрі - темній, широкій - 
На останній крижині самотня чайка пливе.- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? 
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. 
А крижина тонка. А крижина майже прозора... 
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? 
затріщить і відломиться... Піде вода кругами... 
- Дивна людино! Я ж маю крила, 
Нащо крилатим ґрунт під ногами?