"Сирота Ярема, сирота убогий.
Ні сестри, ні брата, нікого нема.
Попихач жидівський, виріс у порогу,
А не клене долю, людей не займа.
Та й за що їх лаять, хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать:
Нехай бенкетують... у їх доля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється часом, тихенько заплаче,
Та й то не од того, що серце болить.
Що-небудь згадає, або що побачить...
Та й знову до праці: отак треба жить.
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять.
Сирота Ярема, сирота багатий...
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать;"