Вірш В. Симоненка — лірична сповідь поета про своє «я» — горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Iдея цього твору — довести читачевi, що кожна людина неповторна. Мотиви цього твору: справедливiсть, самоповажага. Через цi мотиви автор дуже уже яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади. Провiдним художним засобом, котре запам`ятає кожен читач є порiвняняя — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Також можна вiдокремити епiтети, котрими автор описую представника чиновничиства «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе». Український народ атор описує в протиставленні з владою: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»