Сонце схилилося до обрію. На заході загоряється вечірня зоря, забарвлюючи півнеба малиново-червоними сполохами. Ми з двоюрідним братом поспішаємо за околицю, скоро приженуть стадо. Ми біжимо по дорозі, представляємо себе тракторами. Вдалечині чується приглушений мукання. Раптом помічаємо під ногами поранену птицю, хочемо її зловити, але вона не дається, а метрів через десять і зовсім злітає високо-високо і розчиняється в сутінках. Тут ми розуміємо, що нас обдурили, це сіра плиска відволікали нас від свого гнізда. Посміявшись, ми з братом поспішаємо знайти своїх корів, череда вже біля водопою.

Сутінки згущуються... По селі чути як господині доять своїх корівок, десь цвіркун стрекоче ... А ось і перша зірка засяяла на безхмарному літньому небі.
Все навколо затихає, село завмирає і занурюється в сон.