Климко розплющив очі , перше ,що він побачив перед собою, - схвильоване обличчя свого друга Зульфата, який стояв над ним.
 - Нарешті оклигався! Майже два дні без памяті був, а я весь цей час місця собі не знаходив, переїхав до тебе. Головне знаєш, що - тебе урятувала сіль, куля , якою в тебе вистрілили потрапила у мішок з сіллю, а ти залишився живий, тільки оглушило бідолаху.
- Справді?- невірячи словам друга перепитав пересохлими губами Климко.
 - Авжеж, якщо б ні ми з тобою зараз не розмовляли.Ну не будемо про погане, ось ти одужаєш і все стане на свої місця, аби тільки війна скінчилася!