Кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. 

Шевченко, був вільною духом людиною. Він писав про вільне та незалежне кохання, писав про кохання, яке карбуватиметься часом. 
У своєму творі *тополя*, він висвітлив у головній героїні золоту пташку, яка гине у клітці. Хоч і на волі, але героїня гинула, гинула без вірного кохання, гинула за своїм коханим. Ніщо не могло зламати її віри та сподівань, ніщо не могло зламати її щирого кохання до коханого. Вона залишалась вірною своєму коханому.