Ми живемо у прекрасному світі, але не помічаємо, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями. Вони, як і ми, ходять у магазини, радіють і люблять. Але наше суспільство ще не готове прийняти таких людей.

Оповідання Спиридона Черкасенка "Маленький горбань" це доводить. Павлик дуже чутна і ніжна дитина. Але, на жаль, доля нагородила його горбом, який приносить малому лише нещастя. Та хлопчак не засмучується, він залишається добрим і людяним. Павлик не проклинає світ за своє нещастя.

У нашому світі інвалідам живеться важко, бо більшість людей відвертається від них, через їх обмеження. Та вони не втрачають надію і продовжують боротись за місце у нашому суспільстві.

Я вважаю, що могла б пробачити людину, яка мене образила. Їй просто заздрісно, що моє життя, з її погляду, яскраве і легке, хоча частіше це не так.

Я думаю, що світ врятує внутрішня краса. Бо яким би ти не був: великим чи малим, красивим чи розумним, повинен пам'ятати, що Бог створив людину для того, аби вона жила, раділа життю, незважаючи ні на що.