Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина, був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.

Толина мати мало не непритомніла, бачачи, що її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.

Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, що Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ще у бідної Федькової матері виманив чижика.

Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю стати на допомогу у скрутну хвилину. Шкода, що він помер. А байдужий до чужого горя, безсердечний і брехливий Толя живе.