Малий Михайлик під пильним оком бабуні та опікою діда Дем'яна. Дідусь проводить багато часу зі своїм улюбленним онуком, навчае його бачити красу природи й життя навколо себе. Про це свідчить розмова старого й малого про золоті ключи сонця, про гусеё-лебедів. Дідусь значною мірою вплинув на формування майбутнього письменника. Чого варте зізнання старого, котре запам'ятав Михайлик на все життя "В мене такими онуками поле не засіяне". Ці слова свідчать про дуже близькі стосунки, справжню дружбу між людьми. У них є спільні таємниці. Незважаючи на свій поважний вік, дідусь багато працює, щось майструє, та щось ремонтує, а це позитивно впливає на хлопчика. Знаючи багато народних переказів, легенд, казок, небелиць, дід Дем'ян щедро з ними ділиться з Михайликом. Отже, у цьому образі втілені доброта, народна мудрість та гумористичне сприйняття фізичних негараздів.