Перші ніж писати цей твір, я запитав свої батьків та однокласників,чим їм сподобався цей твір. І почув багато різних відповідей, проте більшість з них зводилася до того, що  в творі дуже героїчні люди,які захищають свою землю. Від жодної людини я не почув думки,що саме через природу їм сподобався цей твір,що земля може бути центральним образом художнього твору. Чесно кажучи, до прочитання "Слова о полку Ігоревім" я й сам не міг собі уявити такого. Але після того, як я познайомився з цим прекрасним величним твором, я усвідомив, що Руська земля, руська природа є центральним образом цього твору, і двох думок, як на мене, тут бути не може.
 
Спробую обгрунтувати свою позицію. Усі персонажі твору діють фактично саме заради щастя Руської землі: Ігор йде в похід, аби боронити свою землю.Чекаючи на свого лада, Ярославна переймається не тільки за його особистою долею, але й долею війська, долею народу, знову ж таки - долею своєї Батьківщини.

Але найбільше мене вразило те,що під пером талановитого автора " Слова.." Руська земля оживає. Птахи, тварини та рослини допомагають Ігореві під час його повернення додому і перешкоджають ворогам. Сама природа ніби розуміє  те, що відбувається. Складається враження, що і природа переймається долею народу,долею війська Ігоря.

Руська земля є центральним образом "Слова.." . Так само, як природа лежить в основі людського життя. Бо людина є дитям природи, навіки із нею пов'язана.