Тарас Шевченко!
                                                                                                     Досить було однієї людини,
                                                                                                     щоб урятувати цілу націю.
                                                                                                                       Остап  Вишня            Тарас Григорович Шевченко - птах, який своїми крильми розсунув хмари та відкрив народові шлях до сонця. А хіба ж поезії його - не сходинки на небеса? Славетний "Заповіт", на мою думку, є найважливішою частиною нашої подорожі до щастя. Не існує, напевне, українця, котрий не знав би знаменитого:
                                                          І мене в сім'ї великій,
                                                          В сім'ї вольній, новій,
                                                          Не забудьте пом'янути 
                                                          Незлим, тихим словом.
         Щоб зрозуміти вищезгаданий "Заповіт", треба цілком зануритись у тодішній світ, поглянути на знамениту поезію очима Шевченкових сучасників.
          Смерть, біль, неволя... Цими єдиними трьома слловами можна зхарактеризувати становище людей. Вони повністю перебуввають під владою панів, які
                                                          Кайданами міняються,
                                                          Правдою торгують
          Усюди лише непроглядна темрява, ніякого майбутнього. І раптом, наче проблиск сонячного проміння, у житті кріпаків вогнем спалахнув Кобзар. Його віршів підбадьорювали нещасних, не давали їм падати духом.
          Жорстокі царі та жандарми, помітивши вплив Шевченка на громадкість, заперечуючи українську мову, не раз намагалися згубити його. Але навіть після смерті Тарас Григорович повернувся до нас своєю палкою піснею, живучи у написаних словах. І поневолені, як пророкував наш геній, звільнилися від кайданів лихих панів.
          Та на цьому роль поезії Кобзаревої не скінчилася. Хіба вже досягла Вкраїна вершин своєї краси та можливостей? Ні! Чи всі земляки наші нагодовані та щасливі? Ні! Тож наберімося наснаги з цілющогго джерела Шевченкової поезії, візьмімо "Заповіт" за гімн, і розбудуймо нашу країну до найвеличнішої держави, аби справдилося Шевченкове пророче:
                                                           І на оновленій землі
                                                           Врага не буде, супостата,
                                                           А буде син, і буде мати, 
                                                           І будуть люде на землі