Так і лежала ромашка на пильному шляху, доки на суху дернинку не полив дощ. Напилася квітка води - та й ожила. Підняла голівку, розкрила пелюстки. Сумно було ромашці, що загинув її друг-жайворонок, але що зробиш... Аж раптом злетіла до квітки інша птаха та сказала їй: "Не сумуй, ромашко! Ці хлопчики, що занедбали жайворонка, теж сумують за ним. Вони поклялися ніколи більше не тримати живі істоти у клітках. Хочеш, я буду твоїм другом?" "Авжеж, хочу" - сказала ромашка і посміхнулася.