«Нова драма» з'явилася під час панування «добре зроблених», але далеких від життя п'єс із самого початку постаралася привернути увагу до найбільш пекучих, животрепетних проблем. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX в. , ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» у прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних побутових особливостей життя персонажів навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії характерна риса й важлива умова сценічного втілення.