У повісті Івана Франка «Захар Беркут» розповідається про давні подіі, коли народ Тухольщини боронив свою землю від монголо-татарської навали. 


З дійових осіб повісті мені найбільш сподобається молодший син Захара Беркута Максим. Мужній, відважний, сміливий, гордий юнак не може не сподобатися. Він - справжній патріот своєї землі. Коли монголо-татари прийшли на його землю, Максим серед перших встав на її захист.   


Коли поранений Максим потрапив у полон, він вважає, що полон гірший за смерть. «Життя в неволі нічого не варте, краще смерть», - каже він. Коли боярин Тугар Вовк пропонує Максимові волю за вихід монголів з котловини, що перетворилася для них на пастку, Максим гордо відмовляється, бо не хоче купувати собі життя за таку ціну і вважає за краще загинути. Він залишається патріотом своєї землі, всого народу і не заплямовує своєї честі. 


Коли Мирослава, кохана Максима, пропонує йому вибратися з табору, переодягнувшись у її одяг, Максим теж відмовляється, бро не хоче ризикувати її життям. Цим він показує, яка він благородна людина.  

Максим мені дуже подобається, бо навіть у вкрай тяжких умовах зміг зберегти в собі найкращі людські риси: сміливість, благородство, любов до рідної землі.