Мелашка 

Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Лаврін 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились 
привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, 
рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на 
матір.