ЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович [13(25). XI 1838, містечко Стеблів, тепер смт Корсунь-Шевченківського р-ну Черкас, обл. — 2.1V 1918, Київ]  — укр. письменник. Досліджував мовозн. проблеми. У статтях «Сьогочасна правописна мова на Україні» (1907) і «Криве дзеркало української мови» (1912) обстоював нар. основу укр. літ. мови (без іншомов. слів тощо), вироблення загальної для неї і усталених лекс., грамат. та орфогр. норм, орієнтував й розвиток на східноукр. мовну практику, хоч і не всі конкр. пропозиції Н.-Л. у них були обгрунтовані. Автор «Граматики української мови» (ч. 1-2, 1914), призначеної передусім для самоосвіти; в дод. до ч. 2 вміщені окр. матеріали з історії укр. народу та його культури.Літ.:Жовтобрюх М. А. Укр. граматика І. С. Нечуя-Левицького. «Мовознавство», 1989, №1М. А. Жовтобрюх                                                                         так подходет