Літературний рід: лірика.Жанр: романс (він став популярною народною піснею).Вид лірики: інтимна (любовна).Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.Віршовий розмір: ямб.Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну тра­дицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, за­гострює спалах радості, кохання (В. Пахаренко).