У багатьох піснях нашого народу оспівано барвінок з його небесно-голубими квітками й вічнозеленим листом. Ця рослина супроводжувала наших пращурів від колиски до могили. У барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими й вродливими. Барвінком прикрашали коси дівчата. Він ріс біля криниці і був завжди до послуг людині. Про лікувальні можливості барвінку наші пращури знали здавна. Назва цієї улюбленої українцями квітки, хоч як ми до неї звикли, все ж запозичена, тільки дуже давно. У німецькій мові рослина зветься бервінкель – «ведмежий куток». Німецька назва, в свою чергу, походить з латинської мови.Барвінок міцно увійшов у побут нашого народу як декоративна рослина. Гілочка барвінку – наче витвір мистецтва.