“Де зараз ви, кати мого народу?” У ньому лише перші два рядки питальні. На це питання поет відповідає спокійно, розважливо:+На ясні зорі і на тихі води+Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ безсмертний, як безсмертна і невмируща його мова, пісня, дума. Тверда переконаність у цьому в наступних строфах вірша:+Народ мій є! Народ мій завжди буде!+Ніхто не перекреслить мій народ!
Хай про це знають, мовиться у вірші, всі “перевертні й приблуди, і орди завойовників – заброд!”. Поет знову звертається до недругів, називаючи їх “байстрюками катів осатанілих”, виродками. В його словах звучить глибока переконаність у безсмерті рідного народу, якому на історичних дорогах і роздоріжжях випало зазнати стільки кривд.