Рідний край — це цілющі джерела, до яких пробивається гострий корінець людської свідомості, пробивається до життя, до знань, до світла. 
Краю мій зелений, вічная дорога, 

Та безсмертник в полі, в небесах гроза 
— Припаду я серцем до твого порога, 
Як твоя кровинка, як твоя сльоза. 
(М. Стельмах) 

Місце, де я народився, де пройшло моє дитинство, — Полтавщина. Я поділяю захоплення багатьох відомих людей цим краєм. Це справді один із найчарівніших куточків України. У природі цієї землі дивною мережкою переплелись степи й ліси, сади й байраки, поля й затоки тихоплинної Ворскли. Багатьох письменників споглядання краси навколишнього світу, спілкування з людьми надихало на творчість. Але, мабуть, людині притаманно помічати довершену й неповторну красу землі рідного краю: як плаче дерево від радості, коли приходить весна, і як у розквітлому соняшнику трудиться джміль. 

На Полтавщині живуть співучі й веселі, мудрі й роботящі люди. їхнє вміння працювати завжди схоже на творчість. Мої земляки надзвичайно кмітливі й спостережливі. У народі кажуть: як працює, так і їсть. А хто не знає полтавських галушок, ковбаси та інших смачних страв. У будь-яку пору року по селах Полтавщини лунають пісні, що стверджують невмирущість народного духу. 

Відомо, що полтавська земля народила Україні Марусю Чурай і Григорія Сковороду, Івана Котляревського і Миколу Гоголя та багатьох інших талановитих людей, які оспівали й прославили рідний край.